[Вступ]
Привіт, на тому самому місці,
Коло лавочки ми зустрічаємось.
Слова летять, серце горить,
Далі починається наш діалог.
[Куплет пацана]
Я тобі казав, а ти не хотіла,
Лавочка зникає, питання — чому?
Не в кафе, не зі мною, сидимо коло,
Серце в душі горить, я сумую.
Я без тебе не можу, рік назад признався,
Що закохався, ти відказала.
Я образився, носив біль дві неділі,
А тепер питаю — навіщо так було?
[Куплет жінки]
Таке життя, комусь подобається, комусь ні,
Ти мені не нравишся, вибач,
Дружити можна, але зустрічатися — ні.
Я миша маленька, неспокійна, боюся,
Ти кіт, я тікаю, ролі наші різні.
Пацан говорить, а я ховаюсь,
Не хочу зустрічатися, краще дружба.
[Фінал пацана]
Давай поговорили і хватить,
Нащо ти мене позвала, щоб мозги тріпати?
Я так і зрозумів, все по місцях,
Це наш реп, це наша правда в словах.
