[Intro]
Тіні зривають ранок з бетонних бруків,
пахне росою й пилом, але сонце мовчить.
Я ходжу крізь міста, де міцні ланцюги з деревини рутини,
і кожен день повторює той же химерний ритм.
[Verse 1]
Я втомлений працею, як камінь під пальцями,
за плечем тягар, що не дає дихати.
Бетонні хмари над дахами, як привиди канікула,
я мрію лише про день, коли знову зірвуся в небо.
[Pre-Chorus]
Кожен краник часу — це мить, яку забирають, але не віддадуть,
я рахую кроки до виходу — та він далі стеле дорогу.
[Chorus]
Я хочу зупинитись, дихати на повні груди,
відчувати свободу за межами цегляних стін.
Хочу змінити житло в моїх руках — або в серці.
Мрія має бути моїм шляхом, не зупиною долі.
[Verse 2]
Тривожна рутина з крана та бетону шліфує мене,
но в очах світяться вогні, що розповідають іншу пісню.
У темряві міста сховані надії — маленькі як зірки,
я тягнуся до того, що не знайшов, але чув поетично тінь.
[Pre-Chorus]
Кожен день повторює одну й ту саму історію,
але серце шепоче: є вихід за межі коробки.
[Chorus]
Я хочу зупинитись, дихати на повні груди,
відчувати свободу за межами цегляних стін.
Хочу змінити житло в моїх руках — або в серці.
Мрія має бути моїм шляхом, не зупиною долі.
[Bridge]
Є міста, що не сплять, і вночі — чужі голоси,
але я зберігаю тихе